Sponsored by a trustworthy custom term paper writing

Ласкаво просимо!

 

 

Якщо думаєш про завтрашній день – сій зерно,
якщо на 10 років вперед – саджай ліс,
якщо ж на 100 років – виховуй дітей”.
(Народна мудрість)

 

ЮНИЙ ДРУЖЕ!

Нехай високе звання гімназиста буде для тебе першим із багатьох почесних звань, які ти обов’язково заслужиш у житті  
наполегливою працею, добрими справами, талантом  і жагучим бажанням творити нове, красиве, розумне.

Твої вчителі

„Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго, інші з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають з пам’яті людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово – Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ. Воно вічне тому, що за ним стоїть цілий світ…” (В. Симоненко)    

Наше рідне Добропілля.

 

На території сучасного міста у першій половині XIX століття був розташований хутір Парасковіївка. Хутір належав поміщику Албанському. У 1870-80 рр. тут було виявлено значні поклади вугілля. Наприкінці XIX століття поміщик Єнін на власній землі заклав 3 шурфи, вугледобуток на яких переважно спрямовувався для господарчих потреб економії. У 1912 році  на землях селянина Перепичая, поміщика Розгона та Єніна, Парасковіївської громади російсько-бельгійські акціонери заснували Ерастів рудник; на правому березі річки Бик інженер Гребеньов та штейгер Подольський (колишній службовець Єніна) – Святогорівській рудник (від 1914 року їх також називали добропільськими). Навколо них поступово почали виникати робітничі селища. Влітку 1915 року була підведена залізнична гілка, кінцевий пункт якої – станція  Добропілля знаходився за 3-4 км від рудників. При залізничній станції також виникло селище. (Джерело: http://radadobropillya.org.ua)

У 1917 році селища при Ерастівському руднику (близько 350 мешканців), при Святогорівському руднику (близько 150 мешканців) та при новому пристанційному селищі (близько 150 мешканців) були об’єднані і отримали назву селище Добропільське.
У 1922 році обидва добропільські рудники об’єднали в один. З 1931 року почалося спорудження нової потужної шахти „Гігант” (після 2-ї світової війни – шахта № 1-2 „Добропілля”), яка була введена в експлуатацію у квітні 1941 року. Селище Параскавіївка та робітничі поселення були об’єднані в одну селищну раду, яка  з 1935 року увійшла до складу новоутвореного Добропільського району з центром у селі Добропілля.
У 1939 році була відкрита школа №2, на базі якої і була відкрита у 1999 році Добропільська гімназія №1. І з 2010 року був створенний НВК №1 – “Гімназія – ЗОШ №1”.

З жовтня 1941 року по вересень 1943 року селище знаходилось під німецько-фашистською окупацією. Після відбудови зруйнованих шахт розгорнулося будівництво нових рудників та інших промислових підприємств, зокрема у 1950 році була здана в експлуатацію збагачувальна фабрика.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 18 серпня 1953 року було утворено  нове місто – Добропілля. Цей державний акт став своєрідним паспортом про народження міста, як населеного пункту.  На карті України з’явилося нове шахтарське місто – Добропілля.